дарк нет телеграм Юхнов COCAIN 99% где найти наркотики

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Эй, чуваки, воняет сюжетом наркомана-рэпера? Тогда сиди-ка поудобнее, я сейчас расскажу тебе, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам, совсем прикольно.

Ну, так вот началось всё с того, что я зацепил одну закладку в интернете. Надо было релаксануть и забыть о всех своих проблемах, поэтому загнался и решил рискнуть. Заказал у него гору промокашки и немного кока, чтобы конкретно байтить на весь выходной.

Когда она долетела до меня, я уже был колбасит и готов бить новый трек. Не теряя времени, сорвался в бибуху, где всякий ушибленный пытался найти вдохновение у этих литературных пословиц. Но я знал, что моя истинная травка - это рифмы и биты, а не какие-то унылые книги.

Итак, шагаю я в этот храм культуры, держа в кармане свою жесткую драпу. Вижу, как все тут глазеют на меня, словно я декримнал наркотики прямо в этой библиотеке. Но мне было всё равно, я несколько порций скорости уже проглотил и преображался на глазах.

Наверное, там не видели таких наркоманов рэперов, весь в образе, стильный и яркий. Я был готов потратить много времени, чтоб выработать свой уникальный стиль, поглотив все эти знания словно наркотик в организме. Хе-хе, резкий логический переход, прям как от одной песни к другой.

Садюсь я на свободное место, достаю свою драпу и небрежно разглаживаю ее на столе. Книги, рядом стоящие, словно боятся коснуться моей запретной травки. Их страницы, словно кокэйн, излучают запах свободного творчества.

Чэкирую я свое окружение, никто особо не клеит на меня, все подозрительно заняты своими шлифонскими делами. Врубаю свою музыку в наушники и начинаю плавать в этом наркотическом опьянении от рифм и басов. Прямо как танец в драпе, но только для ушей.

Автоматически руки ищут бумагу и карандаш, словно самые первые детские блокноты. Закисаю в свой мир, отбрасывая все съемки, кто-то из прошлого меня пытается вспомнить, но я забываю, просто улетаю.

Библиотека дышит со мной, словно рэп-баттл провоцирую каждой строчкой. Словно кокаин насос моего мозга на полную мощь и рифмы сочатся, словно кровь из наркоманской ранки. Я становлюсь главной иконой, приглашающей всех в свою вселенную.

И вдруг я чувствую, как меня что-то колбасит. Я даже не понимаю, что это, но мне уже становится страшно. Моя рифма дрожит, словно травка в сумке, и я теряю всякий контроль над собой. Это была слишком большая доза, словно угарный драп.

Я стараюсь не падать, стараюсь не упасть под порывами скорости. Но чем больше я сопротивляюсь, тем сильнее меня таскает в этот безумный танец. Я устал бороться, пришло время просто плыть.

И вот я уже несусь сквозь эту библиотеку, словно наркоман на скорости. Меня несет, словно ветер в парашюте, и я полностью сдаюсь этому наркотическому вихрю. Как я попал в здание, так и не помню, но знаю одно - я больше не я.

Уже далеко давно я не помню, как я выбрался из этой библиотеки. Проклинаю эту проклятую драпу и кокаин, что заставили меня потерять контроль над своим творчеством. Я больше не хочу быть ушибленным от этих наркотиков.

Руки дрожат, рифмы уже плывут за горизонт, а я пытаюсь понять, где я нахожусь. Жизнь в омуте, а я потерян в этом мраке. Но я несдавлюсь, найду свежую травку и начну заново.

Вот и всё, чуваки. Мой рассказ о том, как я купила кокаин и начиталась в библиотеке в хлам. Лучше слушайте мои рифмы, в них больше смысла, чем во всей этой скорости и драпе.